Зустріч через 50 років

7 червня, 2018 | Розміщено в розділі Новини | Прокоментуй!

Нещодавно в стінах Косівського інституту пройшла хвилююча, зворушлива, незабутня зустріч випускників колишнього училища прикладного мистецтва 1968 року. На поклик ватажка-організатора Зіновія Гаркуса до своєї альма-матері злетілись, мов сиві голуби до теплого гнізда, випускники відділів художньої обробки дерева та художньої кераміки.

Серед них було чимало відомих митців, самобутніх творців прекрасного: заслужений художник України, унікальний керамік-скульптор, професор Львівської Національної академії мистецтв України Василь Боднарчук, відома в нашім краї мисткиня, заслужений майстер народної творчості України, член Національної спілки художників України (НСХУ), член Національної спілки майстрів народного мистецтва України (далі — НСМНМУ) Валентина Джуранюк. Наш однокурсник Йосип Приймак працює викладачем і завідуючим відділом художнього дерева в інституті м. Косова, він — член НСХУ, автор семи книг мистецької тематики.

Не менше відомі керамік Микола Ткач (член НСХУ) та майстер художньої різьби на дереві Федір Гавриленко (член НСМНМУ). Наш Іван Кіщук теж трудиться в інституті ПДМ ЛНАМ викладачем на відділі художнього дерева. Він — член НСХУ. Валерій Ткаченко родом з Покуття, але проживає на Тернопільщині. Він знайшов себе на царині музичного мистецтва. Був одним із засновників нині популярного на Прикарпатті гурту (ВІА) «Гуцули» в м. Косові. П’ять років грав на трубі в професійному колективі «Свитязь», з яким співав і гастролював з концертами по Україні народний артист України Василь Зінкевич. Колишній однокурсник Василь Батрин представляв свої творчі вироби на ВДНГ України. Свого часу його обирали депутатом районної та обласної рад. Василь Ковальчишин родом з Надвірнянщини. Працював в «Укрхудожфонді». Володимира Довгуна у Косові знають, шанують і поціновують як майстра художньої різьби по дереву, неабиякого графіка, художника-живописця, музиканта, співака, самодіяльного поета-пісняра, палкого просвітянина. Чимало творчих удач і знахідок має і Мирослав Ткачук. Радо вітали ми на зустрічі колишнього викладача Богдана Івановича Сорохана. Разом оглянули поновлену експозицію інститутського музею.

З натхненням і добрим настроєм провела екскурсію методист Юлія Петрівна Козлан (родом із славнозвісної родини Стеф’юків).

З цікавістю ми оглянули аудиторії і майстерні, які очолюють Й.Д.Приймак, М.Б.Радиш, О.З.Гаркус, І.М.Парипа. Ми були приємно вражені побаченим. Очевидно, що в стінах нинішнього закладу всі дружно роблять все можливе, щоб зростала освіченість, ерудованість вихованців, щоб розширювався їхній естетичний кругозір.

Були на цій зустрічі братні обійми, теплі потиски рук, радісні вигуки, жарти й сміх. Більшість з нас у душі щиро дякували Всевишньому, що дав можливість дочекати до цього дня, що благословив на працю, життєву наснагу, творче натхнення. Ми були ощасливлені, окрилені, одухотворені, бо мали змогу ще раз подивитись один одному в очі, почути милі серцю голоси, погомоніти від душі, поділитись сокровенним, згадати епізоди зі студентського життя. Сльози смутку з’являлись на очах, коли поіменно згадували колишніх колег і друзів по навчанню, на жаль, уже покійних. З болем в душі пом’янули і колишніх викладачів-наставників, які теж тихо пішли у засвіти.

Та, на щастя, життя продовжується. Зоримо з доброю надією й оптимізмом у майбутнє. Тому на зустрічі звучали веселі й сумовиті пісні. Володимир Довгун акомпанував на акордеоні. Зворушливо виконував лемківські пісні Мирослав Ткачук. Звеселяв усіх співанками Зіновій Гаркус. До речі, він — істинна душа колективу, а ще прекрасний художник-графік, майстер книжкового знака екслібриса. Добродій Зіновій багатогранний у творчості. Він створює захоплюючі відеофільми про Косівщину — край мистецьких талантів.

Надовго закарбуються у пам’яті виступи на зустрічі Василя Боднарчука і Валентини Джуранюк. Перший сказав: «У своїй творчості я намагаюсь передавати навколишній світ природи. Хвилює мене нинішня доля людини, процеси, які відбуваються на землі і в космосі». Друга висловилась: «Я все більше люблю працювати в майстерні. Коли ти маєш за плечима чималий життєвий досвід, хочеться усамітнитись зі своїми думками й поринути у творче забуття».

Іван Мисюк,
випускник КУПМ 1968 року, заслужений працівник культури України.

«Гуцульський край», №22, 1.06.2018 року

Share

Написати коментар