Дбайливе збереження народних скарбів (з нагоди 75-ліття Йосипа Приймака)

30 вересня, 2018 | Розміщено в розділі Галерея робіт, Творча діяльність | Прокоментуй!

Йосип Дмитрович Приймак — член Національної спілки художників України, доцент Косівського інституту прикладного та декоративного мистецтва Львівської національної академії мистецтв, досвідчений педагог, автор низки краєзнавчо-мистецьких видань про народних майстрів Гуцульщини, художник-майстер виробів з дерева й активний громадський діяч.

В 1970 року Йосип Дмитрович працює викладачем фахових дисциплін Косівського училища прикладного мистецтва, згодом — технікуму народних художніх промислів ім. В. Касіяна, коледжу, інституту. Був завідувачем відділу художньої обробки дерева (1982–1997), заступником директора з менеджменту (1997–2001). а з 2007 року — на посаді доцента. Основна царина його творчого зацікавлення і навчально-методичного спрямування на відділі художнього дерева — відродження бондарства, об’ємна та рельєфна пластика в дереві й архітектура малих форм.

Йосип Дмитрович народився 26 вересня 1943 року в селі Городниця Городенківського району. Від свого батька, який був добрим столяром і будівельником, навчався цих ремесел. Мрія стати художником привела хлопця до Косова.

Починаючи від 1963 року, Й.Приймак пов’язує своє життя з Косівщиною. Гуцульське мистецтво стало вагомою часткою його життя. Спочатку були роки навчання в Косівському училищі на відділі художнього дерева. Прекрасні викладачі з фаху — Володимир Гуз, Володимир Гавриш, Микола Федірко, яких Йосип Дмитрович з гордістю називає своїми вчителями, допомогли йому визначитися в житті. «Подальшу мою долю вирішив директор технікуму, світлої пам’яті Юрій Касьяненко, який запропонував залишитися викладачем спецдисциплін», — згадує Йосип Дмитрович.

Викладання композиції, різьби, технології вимагало від мене глибшого вивчення творчості народних майстрів, близького знайомства з ними. Необхідно було вникнути в секрети народної технології та опанувати їх, їхати в гори до майстерні справді народного майстра, розмовляти з ним, записувати, замальовувати вузлові моменти технологічного процесу, торкнутися тих дійсно народних джерел, які живлять душу кожного митця». Познайомився ближче з відомими майстрами з Косова — Іваном Балагураком, Миколою Тимківим, Василем Кабином, Іваном Павликом.

Важливим кроком Й.Приймака як керівника відділу художнього дерева слід вважати підготовку навчальної бази відділу й упровадження у навчальний процес поглибленого вивчення народної дерев’яної архітектури Гуцульщини шляхом уведення до навчальної програми з композиції проектування малих архітектурних форм (вказівних знаків, альтанок, криниць, брам, садово-паркових меблів) і виконання їх у матеріалі, що продовжується й дотепер. Чимало населених пунктів Косівського, Верховинського та Снятинського районів прикрашають малі архітектурно-художні форми зі збереженням традицій дерев’яного зодчества, виконані студентами як дипломні роботи.

З ініціативи Йосипа Дмитровича на відділі вивчається меблярство, зокрема значну увагу приділяють виготовленню варіантів меблів на основі традиційних народних форм і технологій (столи, крісла, лавки, мисники, дитячі меблі, колиски, ліжечка). Упродовж діяльності відділу розроблено й виготовлено низку сучасних меблів на народній основі.

Позитивний результат дає введення у навчальний процес і вивчення технологічних особливостей бондарства з художнім випалюванням. Такі дипломні роботи й курсові завдання користуються великим успіхом на виставках, підкреслюючи безпосередній зв’язок традицій і сучасності.

Йосип ПриймакЙосип Приймак відомий своїми публікаціями та окремими авторськими виданнями, у яких пропагує народне мистецтво й творчість народних майстрів Гуцульщини. Варті уваги такі його праці як «Декорування виробів з дерева» (2001), «Малі архітектурно-художні форми» (2003), що вийшли під грифом Міністерства освіти і науки України як навчальні посібники. Він є упорядником краєзнавчо-мистецьких видань «Високі обрії творчого злету» (про творчість Юрія Павловича, 2004), «Володимир Гуз» (2004), «Іван Грималюк» (2005). У співавторстві з П.Андріюком видав навчальний посібник «Гуцульська різьба та інкрустація» (1998), а зі С.Стефураком — ілюстрований альбом «Син славного роду» (2006), присвячений творчості Д.Ф.Шкрібляка.

Нові видання Йосип Дмитрович підготував разом із сином Дмитром, який є старшим викладачем кафедри образотворчого мистецтва та академічних дисциплін Косівського інституту “ПДМ ЛНАМ, творчо працює у ділянці іконопису. Є учасником багатьох виставок. Батько й син у співавторстві видали посібник «Технологія художнього дерево-обробництва» (2010) і видання «Династія Тонюків» (2013). Найновішим виданням, підготовленим у співавторстві Й.Приймака, С.Стефурака і Д.Приймака є «Історія відділу художнього дерева» (2016) в Косівській мистецькій школі.

Окрім викладацької й дослідницької роботи, Йосип Дмитрович Приймак багато працює творчо. З 1990 року він є членом Національної спілки художників України. Основний напрямок творчої роботи митець убачає в декоративно-прикладному мистецтві, а саме в художній обробці деревини: різьбі, інкрустації і рельєфній пластиці. Значну частину творчого доробку займає відродження призабутих технік обробки деревини на Гуцульщині — бондарства й художнього випалювання по дереву.

Родинні виставки творчих робіт сім’ї Йосипа Приймака «Скарби прадавні береже душа», організовані за участю творчих робіт дружини Дарії Антонівни (член Спілки майстрів народного мистецтва України) й сина Дмитра (член НСХУ), експонувалися у виставковій залі Косівської регіональної організації Національної спілки художників України (2008, 2013), представивши коло їх творчих зацікавлень — бондарство з художнім випалюванням, різьблення, ткацтво та іконопис.

Навесні 2016 року родинна виставка Приймаків, доповнена новими творами, експонувалася у залах Національного музею народного мистецтва Гуцульщини та Покуття у Коломиї. Переважну більшість представлених робіт становили бондарські вироби з метою пробудити зацікавлення сучасників до цього унікального виду художнього ремесла на Гуцульщині. Адже до середини XX століття бондарство, як допоміжне заняття, розвивалось у багатьох селах Гуцульщини. Широким був асортимент виробів. На превеликий жаль, нині цим ремеслом займаються лише поодинокі майстри старшого покоління. І страшно подумати, що воно може бути втраченим…

Йосип Дмитрович серйозно зацікавився бондарством, спілкувався з багатьма відомими майстрами, зокрема, заслуженим майстром народної творчості Іваном Грималюком з Річки. Багато цінного почув і перейняв практично. Неодноразово зі студентами організовував поїздки до майстрів.

За період творчої діяльності Йосип Дмитрович брав участь у багатьох республіканських, а згодом всеукраїнських мистецьких виставках у Києві. Значну частку творчого доробку становлять бондарські вироби, зокрема бондарський посуд — коновки, кухлі, гарчики, питтєві набори, дійнички, сільнички, масло бійки (колотівки), пасківники, цебрики та відерця, декоровані художнім випалюванням. У виробах майстра спостерігаємо традиційні форми, легкість виробів, чіткість і лаконічність нанесення декору. Відбитки від розпеченого металевого писака, нанесені на вироби з деревини смереки, мають властивість фіксуватися за рахунок умісту смоляних складників. Це захищає випалений орнамент від впливу вологи, робить його довготривким.

Бондарський посуд екологічно чистий, легкий і зручний у користуванні. Тепер він набуває більш декоративних функцій. Маємо віддати належне Йосипові Дмитровичу, як сучасному художникові-майстру з виготовлення бондарських виробів, популяризатору творчості провідних майстрів Річківської школи, ініціатору впровадження призабутої технології у навчальний процес Косівського мистецького закладу, керівникові дипломних робіт у техніці бондарства.

Йосип Приймак — учасник міжнародних пленерів, конкурсів — як в Україні, так і за кордоном: у Польщі, Німеччині, Чехії. Його роботи зберігаються у музеях і приватних збірках в Україні (Івано-Франківськ, Київ, Канів, Коломия, Косів), Австрії, Німеччині (Фірзен, Крефельд), Канаді (Саскатун) та США (Клівленд). Серед об’ємно-просторових композицій варто згадати пам’ятний знак «Жертвам Другої світової війни серед цивільного населення», установлений у Німеччині, та садово-паркові скульптури в Польщі (2004, 2006).

Згадаємо про здобутки студентів Косівського інституту під керівництвом Й.Приймака у міжнародному різьбярському пленері у м.Дравно (Польща, 2006), Першому міжнародному конкурсі молодих різьбярів у м.Розміталь (Польща, 2007), міжнародних симпозіумах молодих різьбярів у Чехії (2009, 2012). Викладач з групою студентів тричі брав участь у різьбярських пленерах, організованих на Замку Гроджец у Польщі (2012, 2013, 2014). Згодом Йосип Дмитрович брав участь у міжнародному пленері «Солідарні з Україною» у м.Загродно (Польща, 2014, 2015), міжнародних різьбярсько-малярських пленерах у м.Вежбіка Влодавського повіту (Польща, 2015, 2016), що проходили під девізом «Від Гуцульщини до Підгір’я Качавського».

За багаторічну сумлінну працю, особистий внесок у підготовку висококваліфікованих спеціалістів, плідну науково-педагогічну діяльність Йосип Дмитрович нагороджений Почесною грамотою Міністерства освіти і науки України (2007), за вагомий внесок у розвиток мистецької освіти — Почесним дипломом президії Національної академії мистецтв України (2012). За особистий значний внесок у розвиток традиційного народного мистецтва удостоєний Почесної відзнаки секретаріату Великої ради Спілки майстрів народного мистецтва України, а 2013 року — нагороджений медаллю «За заслуги перед Прикарпаттям».

Найповніше зібрання творів Й.Приймака представлено в експозиції його родинного музею. У робітні художника-майстра можна побачити проекти, робочі креслення і заготовки для майбутніх творів, фотоілюстративний матеріал, що висвітлює моменти перебування у закордонних поїздках, заняття зі студентами, спілкування з творчими людьми. Йосип Дмитрович гостинно запрошує до своєї оселі, розповідає про нові роботи і проекти.

З нагоди поважного ювілею підготовлено видання «Творчі здобутки Йосипа Приймака» (Львів, 2018), що знайомить з багатогранністю його зацікавлень.

З роси і води Вам, шановний ювіляре!

Валентина Молинь,
кандидат мистецтвознавства, доцент, завідувач кафедри образотворчого мистецтва Косівського інституту ПДМ ЛНАМ.

Світлини Івана Молиня.

«Гуцульський край», №39, 28.09.2018 року

Share

Написати коментар