Валерій Березка та його роль у розбудові відділу художнього розпису

2 червня, 2019 | Розміщено в розділі Викладацький склад | Прокоментуй!

У травні 1991 р. Верховна Рада України ухвалила Закон «Про освіту», у результаті чого поглибилось вивчення української історії, історії культури й мистецтва. У вересні 1992р. вийшла постанова Кабінету Міністрів України «Про створення Фонду розвитку культури і мистецтва Міністерства культури України». В українську літературу повернулися раніше заборонені твори М.Куліша, Б. Лепкого, В. Симоненка, В. Стуса, І. Світличного й ін. Публікувалися мистецтвознавчі дослідження про творчість М. Бойчука, О. Заливахи, І. Марчука, Ф. Гуменюка.

У контексті загальнонаціонального культурно-мистецького підйому дирекція Косівського училища прикладного та декоративного мистецтва (далі — КУПДМ) ім. В.І.Касіяна, а також з ініціативи викладача В.П.Гуменюка та його однодумців, вирішила відкрити нову спеціальність «Художній розпис». Головна мета новоствореного відділу полягала у відродженні та популяризації духовних скарбів регіональної культури й мистецтва Гуцульщини, науково-творчому дослідженні й подальшому розвитку Косівської мистецької школи. Відділ художнього розпису в КУПДМ створили 1990р. Першим завідувачем циклової комісії був Г.М.Колос (цикл об’єднував 2 відділи: художньої кераміки й художнього розпису).

Новостворений відділ спочатку належав до художньої кераміки, тому одну з майстерень віддали для художнього розпису, де студенти займалися композицією і роботою у матеріалі.

Від 1991 року відділом керував В.П.Гуменюк, а пізніше — В.М.Березка. Освітньо-професійна програма щойно почала формуватися. В нашому регіоні не було такого підґрунтя і традицій, як, наприклад, для художніх дерева, кераміки, металу і ткацтва. Отож, однією із цілей створення відділу стала необхідність підняття на вищий рівень рисунка й живопису. Вивчали досвід інших навчальних закладів. Наприклад, В.П.Гуменюк та І.М.Парипа відвідали виші країн Прибалтики з метою аналізу навчальних планів і програм, а також рівня рисунка, живопису, композиції.

Упроваджувались різноманітні завдання, діапазон яких складався з технік як монументально-декоративного, так і образотворчого й декоративно-прикладного мистецтва.

Варто зазначити, що в перші роки функціонуваня відділу в завданнях для роботи в матеріалі використовували взірці японської графіки, що за характером рисунка підходили для практичного опанування технології «сграфіто», можливо, через відсутність на той час методичного фонду з фотоматеріалами й репродукціями творів українських художників-монументалістів.

Однак необхідно було створювати щось своє, національне, дотичне до творів народних майстрів Гуцульщини. Тоді почали вивчати колорит гуцульських килимів, орнаменти писанок, стилізацію зображень у гуцульських іконах на склі, керамічні кахлі тощо. До завдань із рисунка й живопису вводили тематичні постановки з використанням народних регіональних строїв з метою подальшої трансформації і використання у проектуванні. У той час на відділі працювали викладачі з різних художніх шкіл і набутим практичним досвідом: В.М.Березка (Львівський державний інститут ПДМ, відділ проектування інтер’єру та конструювання меблів), В.Я.Татарський (випускник кафедри скульптури Ленінградського вищого художньо-промислового училища ім. В. Мухіної), П.В.Радиш (Львівський державний інститут ПДМ), В.П.Гуменюк (Одеський педагогічний інститут ім. К.Д.Ушинського, ґрафічний факультет), Б.К.Федірко (Київський державний художній інститут, факультет архітектури), А.М.Гордійчук (Український поліґрафічний інститут ім. І.Федорова, Львів), В.Я.Дутка (Львівський державний інститут ПДМ, відділ художньої кераміки), Н.М.Грималюк (випускниця Київської республіканської школи). Основи композиції викладала М.М.Гринюк (Львівський державний інститут ПДМ, відділ художньої кераміки), проектну графіку — Г.М.Юрчишин (архітектурний факультет Аграрного інституту в Дублянах), заняття зі скульптури — І.В.Андрейканіч (Львівський державний інститут ПДМ, відділ скульптури).

Валерій БерезкаВ.М.Березка (8.02.1950–20.02.1995) до початку своєї педагогічної діяльності пройшов неабиякий вишкіл.

Упродовж 1964–1969 рр. навчався у Косівському технікумі народних художніх промислів ім. В.І.Касіяна на відділі художньої обробки дерева. Після служби в армії (1972–1979 рр.) — студент Львівського державного інституту прикладного та декоративного мистецтва. А з 1979 до 1991 рр. працював у Івано-Франківському художньо-виробничому комбінаті при обласній Спілці художників України.

В.М. Березці було непросто відразу сформувати основний каркас системи підготовки молодшого спеціаліста, тобто освітньо-професійну програму новоствореної спеціальності. Але Валерій Михайлович у свої 43 роки був надзвичайно енергійний, завзятий і сповнений ентузіазму — як керівник і художник-педагог, мрійник-романтик і реаліст-практик. Склав оптимальний навчальний план, у якому найбільшу кількість годин відводили майстерності (роботі в матеріалі) — 928 год. На той час студенти вивчали енкаустику, сґрафіто, мозаїку, альфреску й секофреску, займалися іконописом, гарячим і холодним батиком. Для композиції у навчальному плані було відведено 628 год., технології — 144 год., теорії кольору — 55 год. (програму Валерій Михайлович доручив скласти мені). Вивчали такі предмети: креслення — 51 год., перепектива — 38год., шрифти — 72 год. (до речі, з того часу й до сьогодні найкраще викладав А.М.Гордійчук, студенти, яким пощастило навчатись у нього, стали справжніми професіоналами), історія орнаменту — 38 год., ліпка — 72 год. (студенти займалися рельєфною мозаїкою), основи архітектури — 36 год.

Загальний термін навчання становив тоді 5 років.

В.Березка був добрим господарем, одразу подбав про створення фонду, у який відбирали найкращі академічні та творчі роботи. Студенти працювали з великим завзяттям — як на заняттях, так і самостійно, ходили на етюди, брали активну участь у різноманітних виставках.

На відділ художнього розпису вступали найбільш обдаровані й підготовлені абітурієнти з різних областей України. Валерій Михайлович у буквальному розумінні «жив» цим відділом. Колектив сформувався дружний. Ми підтримували В.М.Березку, він був для нас авторитетним художником із найбільшим досвідом у галузі монументально-декоративного мистецтва. 1995 р. В.М.Березка став одним із перших на відділі художнього розпису, хто вступив до Національної спілки художників України. І сьогодні, споглядаючи його студентські академічні рисунки, можна стверджувати, що він — природжений монументаліст.

У роботі був надзвичайно дисциплінованим, у нього не. було вільного часу, всю свою енергію віддавав улюбленій справі. За характером В. Березка був строгим і вимогливим, але студенти його любили й поважали за чесність і справедливість. Він ніколи не хизувався тим, що в нього більший досвід художника-монументаліста, ніж у інших, а навпаки, щиро ділився своїми знаннями й практичними навичками.

Слід зазначити, що рівень студентських робіт з рисунка, живопису, композиції на відділі художнього розпису був, можливо, кращий, ніж сьогодні. Звичайно, конкурс на нову спеціальність був великий. Вступали діти з різних художніх шкіл. Вони вже мали фахову фундаментальну підготовку. Про це свідчать дипломні роботи студентів, які неодноразово виставлялися в Івано-Франківську, Києві (в Українському домі) та Львові, у Національному музеї. Валерій Михайлович викладав такі предмети: «робота в матеріалі», «композиція», «рисунок», «спецпредмет», а також керував практиками.

Особливого значення Валерій Михайлович надавав дисципліні «спецпредмет», який забезпечував зв’язок рисунка, живопису й композиції. Метою цієї дисципліни було вміння вписувати зображення у певне архітектурно-просторове середовище, відбирати найхарактерніші риси натури, досягати певної стилістичної мови та гармонії, кольорової організації усієї композиції.

Значну увагу В. Березка приділяв систематичній домашній роботі: щотижня до певного завдання студенти виконували майже 30 шкіців.

Пленерна практика і практика з роботи в матеріалі тоді тривала протягом місяця. Наприклад, студенти III курсу під час пленеру виконували рисунок і живопис чоловічої і жіночої фігур, начерки, замальовки груп людей і народної архітектури, декоративне вирішення фігури. А під час практики з роботи в матеріалі виконували фрески, мозаїки, сграфіто. І сьогодні в гуртожитку можна побачити мозаїку, що була виконана на високому професійному рівні під керівництвом В. Березки в період практики з роботи в матеріалі.

Студенти навчалися «підготовляти стіну», виконували картони і методом припороху наносили рисунок (на той час ще не було комп’ютерної техніки), кололи смальту тощо.

Валерій Михайлович фахово володів технологічним процесом іконопису. Його студенти самі заготовляли дошки, вибирали ковчег, шліфували, наклеювали паволоку, готували левкас і яєчну темперу.

Набуті практичні навички В.Березки, пов’язані з оформленням інтер’єрів та екстер’єрів, уміння використовувати різноманітні матеріали в монументально-декоративному оздобленні стали вагомим внеском і наріжним каменем у подальшій розбудові та формуванні освітньо-професійної програми відділу художнього розпису. Його особистий досвід і високий рівень творчих проектів, що прикрашають міста й села нашого краю, є актуальними й сьогодні для навчально-методичної бази відділу монументально-декоративного живопису вже Косівського інституту прикладного та декоративного мистецтва Львівської національної академії мистецтв.

Василь Дутка,
доцент кафедри образотворчого мистецтва та академічних дисциплін Косівського інституту
прикладного та декоративного мистецтва ЛНАМ.

«Гуцульський край», №22, 31.05.2019 року

Share

Написати коментар