Дослідник мистецтва Гуцульщини

Присвята до 100-річчя від дня народження Олексія Соломченка.

У червні цього року минає 100 років від дня народження мистецтвознавця і педагога, дослідника скарбів Гуцульщини Олексія Григоровича Соломченка (1920–2002), який жив і працював у Косові.

Ім’я Олексія Соломченка — Заслуженого працівника культури України, члена Національної спілки художників України, лауреата районної премії імені Юрія Шкрібляка відоме саме завдяки його дослідженням про гуцульське мистецтво та його майстрів.

Народився Олексій Соломченко 6 червня 1920 року у багатодітній селянській родині у селі Казимирівка (нині Горохове), що в Кагарлицькому районі Київської області. Художню освіту здобув в Одеському державному художньому училищі, навчаючись у Євгена Буковецького, Михайла Жука, Данила Крайнева. Після закінчення училища служив в армії, був учасником бойових дій під час війни, в одному з боїв отримав поранення.

У лютому 1945 року О.Соломченко був направлений комітетом у справах мистецтв на роботу в Косів. Цього ж року його призначили директором Косівського училища. На посаді директора Олексій Григорович був сімнадцять років (1945–1962). Впродовж багатьох років поєднував педагогічну працю з науково-дослідницькою роботою, продовжував навчання в аспірантурі Інституту мистецтвознавства, фольклору та етнографії АН України.

Працюючи методистом, очолював групу викладачів-фахівців Косівського, Вижницького та Ужгородського училищ із складання навчальних програм з фахових дисциплін.

У 1980-х роках Олексій Григорович залишив викладацьку діяльність і повністю присвятив себе музейній справі і науковій діяльності.

Загалом понад п’ять з половиною десятків літ Олексія Григоровича пов’язані з нашим навчальним закладом, що сьогодні відомий як вищий мистецький навчальний заклад в Україні — Косівський інститут прикладного та декоративного мистецтва Львівської національної академії мистецтв. Наш навчальний заклад унікальний. Він має свою багатолітню історію становлення і розвитку. Впродовж тривалого періоду діяльності Косівської мистецької школи у різних статусах (починаючи від 1882 року і до сьогодні) важливу роль завжди відігравав кадровий потенціал.

Згадуючи історію навчального закладу, а особливо — музею чи то навчально-методичного фонду КІПДМ, хочу розповісти про ініціатора, засновника, а пізніше — багатолітнього завідувача і наукового консультанта музею Олексія Григоровича Соломченка.

1945 року, будучи директором тоді ще Косівського художньо-промислового училища, О.Соломченко заснував в училищі музей народного мистецтва.

Створення музею мало за мету зібрати твори-оригінали найвидатніших майстрів Гуцульщини — різьбярів, керамістів, ткачів і вишивальниць, майстрів художньої обробки шкіри і металу.

За роки функціонування музей виріс у потужний осередок навчальної і науково-дослідної діяльності навчального закладу, став справжнім науково-методичним центром. Завдяки старанням мистецтвознавця О.Г.Соломченка, який все життя присвятив збиранню, дослідженню і популяризації народного мистецтва нашого регіону, впродовж багатьох років музейна збірка поповнювалася творами відомих майстрів і стала справжньою скарбницею гуцульського мистецтва.

Зауважимо, що як музейний працівник Олексій Григорович настільки бережливо і з ревністю ставився до заснованого ним музею, дбайливого збереження експонатів, що досить тривалий час, а конкретніше — півстоліття «тримав оборону» самотужки. Автор цих рядків мала унікальну можливість співпраці з Олексієм Григоровичем впродовж п’яти років на посаді методиста музею (1997–2002). Це були роки набуття практичного досвіду після закінчення навчання на факультеті історії і теорії мистецтва Української академії мистецтва у Києві, безпосереднього долучення до організації музейної роботи і цінних порад старшого колеги, поновлення постійно діючої експозиції і влаштування цікавих періодичних виставок у залах музею.

Музейна збірка, яка сьогодні нараховує понад три тисячі експонатів, є не лише академічним підрозділом мистецького навчального закладу, але й популяризує гуцульське мистецтво для широкої аудиторії громадськості міста, району, області, України і багатьох гостей з-за кордону. Єдиним до цього часу окремим виданням про музей є путівник «Скарбниця гуцульського мистецтва», підготовлений О.Г.Соломченком (Івано-Франківськ, 1987).

Пригадаємо, що Олексій Григорович доклав чимало зусиль для організації Косівського музею народного мистецтва та побуту Гуцульщини (1970), створеного на базі приватної колекції творів, зібраних відомим художником Євгеном Сагайдачним, а також музею архітектури та побуту в урочищі «Три сосни» (1971–1974). Саме завдяки Олексію Соломченку було врятовано від знищення іконостас Москалівської церкви святого Василія Великого у Косові — класичний взірець іконопису та різьблення по дереву початку XX століття (на жаль втрачений внаслідок пожежі церкви 2009 року).

Практична музейна робота Олексія Григоровича стала підґрунтям для його активної і плідної творчої праці у сфері дослідження гуцульського мистецтва, що знайшло свій вияв у численних наукових статтях та книгах. Назвімо хоча б видання «Гуцульське народне мистецтво і його майстри» (1959) та «Народні таланти Прикарпаття» (1969), котрі етапи вагомим внеском в українське мистецтвознавство.

Винятково важпивим творчим здобутком мистецтвознавця є дослідження «Писанки Українських Карпат», підготовка якого зайняла кілька десятиліть. Ця довгоочікувана книга вийшла друком у видавництві «Карпати» (Ужгород, 2002), на жапь уже піспя смерті Олексія Григоровича.

Талант мистецтвознавця Олексія Соломченка розкрився у статтях про скарби народної культури та її творців, вміщених на сторінках вітчизняних фахових видань і науково-просвітницьких часописів «Народна творчість та етнографія», «Образотворче мистецтво», «Дзвін», «Україна», «Наука і суспільство», «Жовтень», «Писанка», а також закордонних «Декоративное искусство» (Москва, Росія), «Життя і слово», «Ми і світ» (Торонто, Канада).

Значну кількість публікацій авторства Олексія Соломченка про митців Гуцульщини знаходимо на сторінках обласних та районних газет «Прикарпатська правда», «Радянська Гуцульщина», «Гуцульський край», «Голос Покуття» за період 1960–2000 років.

Наукова спадщина до історії мистецької Гуцульщини у працях О.Соломченка представлена в укладеному і виданому «Бібліографічному покажчику праць Олексія Соломченка» (2010), упорядником якого є кандидат мистецтвознавства Марія Гринюк.

Кандидат мистецтвознавства, доцент, завідувач кафедри історії мистецтва та гуманітарних наук КІПДМ Олег Слободян підготував і упорядкував збірник статей О.Соломченка, що вийшов друком до його 90-річчя (Олексій Соломченко. Збірник статей / Укладач та автор вступної статті Слободян О. — Косів: Писаний Камінь, 2010. — 196 с).

У збірнику вміщено більше сорока статей мистецтвознавця про творчість гуцульських різьбярів Василя Девдюка, Марка Мегединюка, Юрія та Семена Корпанюків, Дмитра Шкрібляка, Володимира Гуза, Івана Балагурака, кераміків Олексу Бахматюка, Павлину Цвілик, ткача Романа Гербового, художника Євгена Сагайдачного, графіка Василя Касіяна, скульптора Івана Андрейканіча, а також про майстринь-писанкарок та вишивальниць.

2015 року у бібліотеці Косівського інституту ПДМ ЛНАМ відбулася конференція присвячена 95-річчю від дня народження відомого мистецтвознавця і педагога Олексія Соломченка, на якій з доповідями виступили науково-педагогічні працівники інституту — кандидати мистецтвознавства, доценти Олег Слободян, Марія Гринюк, Валентина Молинь, Йосип Приймак, методистка музею Юпія Козлан і завідувачка бібліотекою КІПДМ Олена Радиш. Візуальний ряд складали представлені в експозиції опубліковані праці О.Соломченка, а також книги відгуків і вражень відвідувачів музею.

Кандидат мистецтвознавства, доцент Валентина Молинь підготувала авторські публікації про музей та його засновника у фахових мистецьких виданнях України — наукові статті «Слово про мистецтвознавця і педагога» (Народознавчі зошити, Львів, 2007), «Три постаті на тлі мистецької школи у Косові: М.Куриленко, Є.Сагайдачний, О.Соломченко» (Вісник Львівської національної академії мистецтв, 2008), «Скарбниця гуцульського мистецтва» (Мистецькі обрії, Київ, 2009).

Музей Косівського інституту прикладного та декоративного мистецтва ЛНАМ, володіючи багатою збіркою творів визначних майстрів Гуцульщини ХІХ–ХХ століть і дипломних робіт, взяв на себе функцію оберегу мистецьких надбань і став широковідомим центром їх популяризації. За роки функціонування музей виріс у потужний осередок навчальної і науково-дослідної діяльності навчального закладу, став справжнім науково-методичним центром. Безперечно, величезною є заслуга Олексія Григоровича Соломченка — ініціатора, засновника й багатолітнього завідувача музею.

Сподіваємось, що в пошанівок Олексія Соломченка у Косівському інституті прикладного та декоративного мистецтва ЛНАМ буде проведено заплановану наукову конференцію, для якої нинішні реалії стали тимчасовою перешкодою.

У рамках невеликої газетної статті складно висвітлити всі аспекти життєвого та творчого шляху знаного мистецтвознавця і педагога. Ми лише штрих-пунктирною лінією окреслюємо важливі моменти, присвятивши цей матеріал 100-літньому ювілею Олексія Григоровича Соломченка, який все життя присвятив збиранню, дослідженню і популяризації народного мистецтва нашого регіону.

Валентина Молинь,
кандидат мистецтвознавства, доцент, завідувач кафедри образотворчого мистецтва Косівського інституту ПДМ ЛНАМ.

«Гуцульський край», №26, 26.06.2020 року

Share

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *