У вересні цього року виповнилося 65 років Миколі Тинкалюку — уродженцю високогірного села Снідавка, визнаному фотомайстрові, заслуженому художнику Міжнародної федерації фотомистецтва, відомому ювеліру-модельєру.
Наш талановитий краянин живе у Львові, його знають, шанують і поціновують як дизайнера, майстра «Золоті руки», члена Національної спілки фотохудожників України. Найбільші творчі досягнення митця — участь у більше ста міжнародних художніх фотовиставках. Персональною фотовиставкою «Галицькі рапсодії» у знаменитій галереї світлої пам’яті заслуженого діяча мистецтв України, Шевченківського лауреата Василя Пилип’юка, що у м. Львові, Микола Тинкалюк відкрив численним глядачам двері своєї широкої душі.
А почалося все з юнацької цікавості й допитливості. У студентські роки (це був 1971-й) чисто випадково з однокурсником на стипендійні карбованці Микола придбав фотоапарат на 72 кадри, який називали «дальноміркою». Згодом володів «Чайкою-ІІ». Незчувся хлопець як закохався з першого кадру в «її величність світлину». Мій співрозмовник зізнався, що в ті роки здобував фах художника, тож світлина прискорила процес становлення майбутньої професії. Милуватись світом крізь призму фотографії для Миколи стало найбільшим захопленням, яке за 47 років переросло у професійне заняття.
Аналізуючи творчий доробок Миколи Тинкалюка, дійшов висновку, що він все своє життя посвятив стилю life. У його кращих світлинах домінує художньо-документальна фотографія, крону якої формують «Психологічний портрет», «Ню», «Життя як театр», «Подорожі», «Пейзаж», «Макро», «Натюрморт».
Виходець з нашого диво-краю тяжіє до універсальності — прагне своїм єством «обійняти увесь світ» і через призму свого сприйняття найемоційніші моменти повертати світу. Микола Тинкалюк не «паркетний фотограф», а фотохудожник. Він творить з реальності «поезію в прозі». Наш краянин каже: «Коли все робиш «від душі і серця», атмосфера в кадрі досягається за рахунок величезного досвіду помноженого на максимальну сконцентрованість і любов до життя. При цьому усвідомлюючи, що досконалості немає меж».
За словами Сюзанни Бобкової: «Миколу Тинкалюка називають мозком Львівського ювелірного заводу. Понад сорок років він працює на підприємстві дизайнером-ювеліром, створюючи унікальні авторські роботи». Хист до ювелірної справи передався хлопчині від діда, який трудився на царині художньої обробки металу — мосяжником. На Косівщині його визнавали як здібного майстра народної творчості.
Микола Тинкалюк з дитинства любив вирізати вироби з дерева. У школі почав інтенсивно малювати. Вчитель підмітив нахили і захоплення учня, зігрів його особливою увагою й теплом. Став йому турботливим наставником і прилучив хлопця до участі в шкільному клубі юних любителів мистецтва. У серпні 2000 року нашому талановитому землякові доручили відповідальне завдання виготовити зменшену копію булави-оригіналу, яка була вручена тодішньому президентові України Леонідові Кучмі під час урочистої інавгурації. За дві недоспані ночі наш диво-майстер на високому технічному і художнього рівні виконав копію офіційного символу президентської влади, використавши 50 грамів золота 585 проби і 114 напівдорогоцінних камінців. 9 серпня 2000 року в день народження Леоніда Даниловича Кучми йому була вручена ця булава від представників Кабінету міністрів.
Керівництво Львівського ювелірного заводу було задоволене тим, що їхній провідний спеціаліст справився з таким відповідальним завданням.
Викладачі-наставники Косівського технікуму народних художніх промислів (нині державний інститут) відділу художньої обробки металу можуть по праву пишатися своїм випускником 1973 року.
Колишнім вчителям Снідавської школи мабуть теж приємно, що у свій час всіляко сприяли виявленню обдарувань свого вихованця. Вони щиро радіють його творчому злету і тим висотам, яких сягнув їхній Микола Тинкалюк на ниві ювелірного мистецтва, дизайну.
Він — автор і виконавець різноманітного асортименту виробів: дитячих прикрас, жіночих перстенів і сережок, браслетів, підвісок, брошок, кольє, чоловічих комплектів-гарнітурів, перстенів-печаток, заколок, затискачів, браслетів для годинників, запонок.
М.Тинкалюк має найвищий розряд майстра-ювеліра. Він був одним із 40 учасників-майстрів зі світовим ім’ям престижного конкурсу «Ювелір ЕКСПО Україна-99», що проводили в м. Києві.
Про досягнення М.Ф.Тинкалюка, як ювеліра-модельєра, засвідчують виконані вироби, які внесені до головного рекламного проспекту Львівського ювелірного заводу. Це парадно-вихідні ефектні сережки, урочисті вечірні жіночі прикраси; підвіска-кулон, перстень, браслет.
У свій час виходець зі Снідавки виконав оригінальне кольє, яке було відзначене першою премією на колишньому всесоюзному конкурсі ювелірів. У 1988 році Микола Федорович отримав Гран-прі в Москві теж за свої ювелірні диво-вироби. Ці успіхи і визнання підтверджували, що він справжня творча особистість. Наш краянин був автором і виконавцем висококласного золотого гарнітуру — персня і сережок — для заслуженої артистки України Ірини Білик.
Для своєї дружини, з якою познайомився працюючи на заводі виготовив намистом з аметистом.
Сьогодні ювелір працює над серією сакральних хрестів. Майстрові доводилось створювати і виготовляти прикраси вищої проби, реставрувати дорогоцінні годинники, каблучки тощо. У житті Микола Тинкалюк надзвичайно скромний. Він отримує задоволення від праці і творчості, радіє в душі, що його вироби несуть комусь естетичне задоволення та радість.
У роки навчання в Косівському технікумі Микола Тинкалюк захопився мистецтвом фотографії. З 1988 року він бере постійно участь у міжнародних виставках і фотосалонах. Він, мій учень, а нині всесвітньо визнаний фотохудожник. За висловом журналіста Юрія Тонина: «Микола Тинкалюк фіксує на плівку неповторну мить життя, роблячи це з ювелірною точністю».
Микола Федорович Тинкалюк активний, діяльний член фото-клубу «Карпати», почесний член Канадського фотосалону в місті Кал гарі. Довгі роки користується улюбленим і нерозлучним фотоапаратом ведучої японської фірми «Сапоп». Завдяки цьому знаряддю праці, слухняному інструменту, чималій практиці і досвіду зумів створити унікапьні фотокомпозиції «Наша надія» та «Ранньою весною», яким пощастило потрапити до міжнародного каталога, надрукованого в Китаї ще в 1994 році. Роботи нашого земляка успішно експонувались у Канаді, Америці, Англії, Португалії, Аргентині, Іспанії, Франції, Японії, Австралії…
Серії фоторобіт фотохудожник приурочив людям рідного села Снідавки, Карпатам. Вони відображені в композиціях світлин «На сінокосі», «Липень у Карпатах», «Дерева», «Наречена», «Стара гуцулка», «Квітневий захід», «Господар гір», «У кузні», «Спогад», «Акорди весняного лісу», «Під ласкавим сонцем».
Дивишся на роботи талановитого краянина і, мимоволі, згадуєш Фауста: «О, зупинися, мить, ти чарівна!».
Львівські журналісти Вероніка Савченко і Юрій Лелявський в одній із публікацій написали: «Сьогодення заслуговує на романтичне світосприйняття через краплинки прекрасних кадрів М.Тинкалюка. В ньому не побачите темних, брудних плям нашого соціуму. Фотохудожник не хоче ще раз наголошувати на тому, з чим стикаємося щодня. Він пропонує познайомитися з особливим світом, відчути прохолоду ранку, прислухатися до рапсодій вулиць старого Львова. Обличчя різних людей (за віком і соціальним станом), яких зафіксував Тинкалюк, говорять про те, що кожен прагне знайти в цьому світі райський куточок, де б можна було відпочити і помріяти. Усі ці сюжети об’єднані підсвідомим бажанням митця створити казку в реальності. Творчий доробок фотомайстра Миколи Тинкалюка — це ліричні новели про життя наших краян, це природа, це галерея портретів, які розкривають характер і потаємні риси людей».
Сам же автор численних світлин, коментуючи свої роботи, зауважив, що буденне, сіре засмоктує людину, заважає відчувати красу світу. Тому цю ілюзорну кришталевість потрібно зображати якомога частіше. І фотографія з цим завданням чудово справляється.
Найближчими найдорожчими натхненниками і критиками доробку Миколи Федоровича є дружина Наталія Ярославівна (теж майстер-ювелір), сини Назарій і Олекса. Дружина справжня берегиня домашнього вогнища, надійна помічниця в роботі, стимулятор в ідеях і творчості.
Молодший син Олекса весь пішов у батька — закінчив музичний і мистецький заклади, захопився відеокамерою. На царині художньої зйомки має вдалі знахідки.
Щастя бачити творчі роботи Миколи Тинкалюка, творені серцем, руками, хистом самобутнього митця — це завжди свято для очей і для душі.. Бо то мистецтво високої проби, споглядання якого кличе до роздумів, до спілкування, до творення добра і краси.
Іван Мисюк,
заслужений працівник культури України, член НСМНМУ, член НСЖУ.
«Гуцульський край», №46, 15.11.2019 року
