На фасаді Косівського інституту прикладного і декоративного мистецтва ЛНАМ, поряд з меморіальними дошками на честь Євгена Сагайдачного та Василя Касіяна, днями з’явилася ще одна. Цього разу вшанували пам’ять громадсько-політичного діяча та освітянина Михайла Куриленка, який 80 років тому долучився до відродження Косівської мистецької школи.
Михайло Куриленко народився 1885 року на Чернігівщині. Навчався у Київському вчительському інституті. Отримав великий досвід педагогічної діяльності, мав добрі організаторські здібності. За часів Української Народної Республіки жив і працював на Поділлі, займав активну громадсько-політичну позицію, допомагав своєму народові як чиновник-патріот. Після поразки Української революції поїхав жити у Галичину (1920 р.). Його дружина мала хворобу легень. Через ці обставини доля привела Михайла Куриленка у Косів.
Освічений і діяльний, він не міг стояти осторонь процесів, що відбувалися на Гуцульщині. Приєднався до місцевої інтелігенції, зацікавився народним ужитковим мистецтвом, усвідомив його унікальність, побачив перспективи на майбутнє. Разом з однодумцями — священником Ю.Герасимовичем, адвокатом П.Рондяком і вченим-етнографом В.Гнатюком 13 вересня 1922 р. заснували спілку «Гуцульське мистецтво». Михайло Куриленко став її директором, зробив немало для популяризації творчої праці гуцулів, спрямовував її у мистецьке русло. Зрозумів унікальність, велике потенційне значення і домігся відновлення роботи місцевої промислової школи — «прабабусі» Косівського інституту ПДМ.
Коли на Гуцульщину прийшов зі зброєю Радянський Союз, нова окупаційна влада вчинила з Михайлом Куриленком те, що вона робила з активною і непродажною національною елітою в усіх своїх колоніях — арештувала (1940 р.) і вбила (чи закатувала). Дата його смерті і місце поховання невідомі й досі. Доньку і дружину вивезли до Сибіру. Вірна подруга його життя, пані Валентина, померла на чужині.
В СРСР багато десятиліть ім’я Михайла Куриленка було під забороною. У незалежній Україні зусиллями небайдужих краєзнавців та істориків воно повернулося в історію Гуцульщини та нашої держави.
Ініціатором встановлення пам’ятного барельєфа на фасаді інституту був клуб інтелігенції імені Ігоря Пелипейка, який очолює Зеновій Библюк. Дирекція Косівського інституту ідею підтримала, допомогла її реалізувати. Барельєф став частиною і результатом магістерського дослідження на тему «Художньо-пластичні особливості портретів на меморіальних дошках: культурно-мистецький аспект». Його здійснив один з кращих цьогорічних випускників інституту, студент кафедри декоративного мистецтва Олександр Ільєнко, уродженець Черкаської області.
Студентові пощастило з наставником — усі творчі та практичні етапи магістерського дослідження відбувалися під тактовним і фаховим керівництвом талановитого скульптора, доцента кафедри образотворчого мистецтва та академічних дисциплін, заслуженого художника України В.Дутки. Василя Яковича знають і шанують у мистецьких колах нашої Батьківщини та за її межами, зокрема у Польщі.
Схвальну рецензію на роботу Олександра Ільєнка написав випускник Косівського технікуму, а нині професор кафедри монументальної і декоративної скульптури Львівської академії мистецтв, заслужений діяч мистецтв України Василь Гурмак.
Саме з розгляду дослідження Олександра Ільєнка цього року розпочали в Косівському інституті захист освітнього ступеня «магістр».
«Це велика честь для нас — вже другий рік поспіль випускати магістрів, — не приховувала гордості директор інституту Галина Юрчишин. — Сподіваємося, що вони поповнять ряди науковців, педагогів, професійних художників. Стануть творчою елітою держави, достойно представлятимуть нашу мистецьку школу й Україну».
Державну кваліфікаційну комісію (ДКК) очолив Роман Василик — професор кафедри сакрального мистецтва ЛНАМ, народний художник України. «Це справді історична подія, — погодився він з Галиною Миколаївною, — бо не в столиці чи обласних містах, а в маленькому місті Косові захищаються магістри. Цим треба пишатися».
Олександр Ільєнко розповів членам ДКК про своє магістерське дослідження. Василь Дутка дав схвальну характеристику учневі: «Олександр був постійним учасником всеукраїнських пленерів, брав участь у виставках, робив персональні виставки у царині графіки. Майже всі його семестрові роботи знаходяться у нашому фонді як найкращі взірці для окремих завдань з рисунка і живопису. Протягом першого і другого курсів Олександр виконав прекрасні роботи зі скульптурної пластики, які також стали зразками для предмета «Скульптура». Ще він займається теоретичними дослідженнями, бере участь у конференціях. Мені здається, що це — достойна зміна, молодий художник-практик, молодий науковець, яким можемо пишатися. Вірю, що Олександр принесе честь і славу нашому інституту».
Пізніше директор КІПДМ ЛНАМ Галина Юрчишин повідомила гостям урочистого заходу, що дирекція запрошує талановитих випускників залишатись працювати у рідній Альма матері, і «Сашко вже пробує себе як молодий педагог».
Після захисту магістерського дослідження Олександра Ільєнка члени ДКК, викладачі і студенти інституту, присутні на цьому заході голова районної ради Павло Ванджурак, міський голова Юрій Плосконос і відомі митці Косова вийшли з актової зали на вулицю, щоб стати свідками урочистого відкриття меморіальної дошки Михайлові Куриленку.
Про його плідну життєву діяльність і трагічну загибель розповіли директор інституту Галина Юрчишин, голова Косівського клубу інтелігенції ім.І.Пелипейка Зеновій Библюк і заслужений учитель України Йосип Приймак. Зняти полотнище з меморіальної дошки випала честь Олександрові Ільєнку, Галині Юрчишин і Зеновію Библюку.
Отець Юрій Корпанюк освятив барельєф.
Михайло Куриленко повернувся із забуття і тепер щодня дивитиметься на студентів. Його душа радітиме, бо гуцульське мистецтво, яке він так щиро полюбив, яким так ревно опікувався, не занепало, здобуло славу у світі. А відроджена ним «промислівка» перетворилася на авторитетний і престижний вищий мистецький навчальний заклад.
Аліса Мудрицька.
«Гуцульський край», №9, 28.02.2020 року
