Привітний, доброзичливий, завжди усміхнений, шалений працелюб, яскравий митець і авторитетний майстер деревообробництва, вимогливий керівник і добра людина… Таким я пам’ятаю Миколу Федірка, члена Спілки художників СРСР, заслуженого майстра народної творчості. Цього року ми відзначаємо 100-річчя з дня його народження.
Микола Федірко був для мене не просто викладачем у Косівському училищі прикладного мистецтва, а наставником, другом і натхненником. Його характеристики можна перераховувати довго, але всі вони будуть неповними, якщо не назвати одну, найважливішу, найхарактернішу — великий трудівник.
Він народився у 1920 в селі Курилівцях Ланцутського повіту (Польща) у бідній селянській сім’ї, яка виховувала чотирьох синів і двох доньок. У1934 році, як зазначав сам Микола Федірко в автобіографії, «з труднощами закінчив сім класів сільської школи». Після окупації Польщі радянськими військами сім’я переїжджає на Україну, до Тернопільської області.
У 1946 році Микола Федірко взяв участь в обласній виставці самодіяльних художників, де високо оцінили його невеличку різьбярську роботу і порадили продовжити навчатися цьому мистецтву. Цього ж року він вступає на відділ художньої різьби по дереву Косівського училища прикладного мистецтва.
Його наставником став Володимир Васильович Гуз, який допоміг опанувати молодому митцю ази деревооброблення, ознайомив його з великою мистецькою спадщиною Прикарпаття, вигранив природний талант свого учня. Студентські твори Миколи Федірка були високо оцінені на виставках різного рівня.
Свою професійну трудову діяльність митець розпочав на Косівській фабриці «Гуцульщина».
У 1955 році Федірко почав викладацьку діяльність у КУПМ як майстер художньої різьби. Цього ж року його орнаментальні тарелі відзначили золотою медаллю і дипломом лауреата на художньому конкурсі Міжнародного фестивалю молоді і студентів у Варшаві.
Саме орнаментальні гуцульські мотиви лежать в основі сюжетно-тематичних композицій Миколи Федірка, які присвячені життю знакових постатей в історії України. Зокрема, чільне місце у його творчості займає відображення діяльності Івана Франка. Наприклад, багатофігурна композиція «Іван Франко на Гуцульщині» виконана на різних породах дерев (груша, слива, явір, горіх, черешня) із застосуванням технік інтарсії та інкрустації.
Особливе місце у творчості Миколи Федірка займають декоративні тарелі, на яких зображені видатні постаті української минувшини. Вони виготовлені способом барельєфної скульптури. Гармонійне поєднання тонів, філігранний підбір природних рисунків текстури дерева, зм’якшені форми і лінії, дугоподібні елементи в поєднанні з кружками у вигляді багатопелюсткової стилізованої квітки або з каймою у 12–15 клинців, здебільшого інкрустовані — характерні особливості мистецьких витворів Миколи Юрійовича.
Твори члена Спілки художників УРСР Миколи Федірка поповнили фонди багатьох тогочасних музеїв, а саме: меморіального музею Івана Франка в Криворівні, національного музею народного мистецтва Гуцульщини та Покуття, краєзнавчого Івано-Франківського музею, меморіального музею Франка в Нагуєвичах, Київського музею українського народного декоративного мистецтва.
Юрій Юсипчук,
доцент кафедри методики образотворчого і декоративно-прикладного мистецтва та дизайну Інституту мистецтв ДВНЗ «Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника», кандидат мистецтвознавства, член НСХУ.
«Гуцульський край», 4.12.2020 року, №49
