У Косові група людей, небайдужих до подій, що відбуваються на сході нашої держави, плете маскувальні сітки для потреб українських військових. За цю важливу справу взялися ентузіасти. Поки що їх небагато.
Задум допомагати в такий спосіб захисникам України виник у викладача Косівського інституту прикладного та декоративного мистецтва Ф.Тершака. Федір Андрійович свій задум недовго виношував, адже в Україні йде неоголошена війна. Ще рік тому став цікавитися, де можна придбати необхідні матеріали і найперше — міцну й надійну основу. Через мережу Інтернет знайшов те, що шукав. Тканину купував у косівських магазинах, де продають «гуманітарку». Фінансово трохи сприяли колеги-викладачі.
Витрачав і свої особисті кошти, бо вважав, що справа того варта. За рибальські сітки обсягом 300-400 кв.м платив по 700-800 гривень. Та радіє з того, що задум не пішов намарно.
Згодом довкола цієї ідеї згуртувалося ще кілька косів’ян. Лікар Світлана Чайківська згадує, як до неї в «Оптику» торік зайшов солдат із зони АТО, в якого поцікавилася, чи мають що їсти, пити. Боєць відповів, що у них проблема в іншому — вся техніка відкрита і у них уже болять руки рубати дерева і маскувати її. Коли «Мамай» знову повертався у зону АТО, він уже забрав із собою п’ять маскувальних сіток.
Треба віддати належне керівництву КІПДМ ЛНАМ за те, що надало прихисток цим волонтерам. Вони збираються в інституті кожного вівторка і четверга, о 19 годині, і роблять дуже корисну справу.
— Ми розуміємо, що маскувальні сітки дуже потрібні в зоні бойових дій, щоб захищати техніку і життя наших військових, — кажуть Ганна Довбенчук, Ярослава Галай, Юля Мартинюк, Людмила Кушнірчук.
Допомагає їм і працівниця інституту Руслана Надрага. Ці косівчани за власні кошти вже сплели і відправили для потреб армії, добровольчих батальйонів близько 2000 кв. м сітки, якою можна приховати від ворога більше 100 БТРів. Жінки різних професій викроюють вільний час і приходять попрацювати, щоб хоч у такий спосіб допомогти захисникам України. Долучитися до їхнього волонтерського гурту запрошують усіх охочих. До речі, одну сітку сплели школярі Косівської гімназії, тканину для нарізання смужок надали у Яворівську ЗОШ.
Федір Тершак вважає, що допомагати нашим захисникам можна в різний спосіб. Скажімо, шити нижню білизну, виготовляти індивідуальні килимки (сідачки), які у своєму спорядженні повинен мати кожен боєць, чи браслети рятувальника. Робити це легко й недорого, але дуже потрібно.
Косівські волонтери зараз виготовляють продукцію на зимовий період. Вона має назву «Брудний сніг». Навесні і влітку плели яскраво-зелені та цегельного кольору сітки. Військові кажуть, що коли супротивник бачить замаскованих людей і техніку, то не наважується нападати на українські позиції, бо не знає, які «сюрпризи» чекають його.
Ігор СУСАК.
«Гуцульський край», №49, 4.11.2015 року
