Дивовижні витвори Антона Григорука

4 листопада, 2020 | Розміщено в розділі Викладацький склад, Виставки | Прокоментуй!

Серед багатоманітних напрямків творчо-педагогічної діяльності Косівського інституту прикладного та декоративного мистецтва ЛНАМ важливу роль відіграє презентація творчих досягнень педагогів та студентів, яку здійснюють згідно з планом науково-методичної роботи навчального закладу.

Художні виставки, котрі проводили упродовж навчального року, були позначені широкою палітрою образно-стильових прикмет творчого почерку педагогів, чиї імена є гордістю і честю нашої мистецької школи, а також талановитої молоді, котра, навчаючись у стінах інституту, йде власним шляхом до мистецьких просторів.

Однією з найпомітніших стала нещодавня виставка творів відомого художника і педагога Антона Антоновича Григорука.

У зв’язку із сьогоднішньою ситуацією, відкриття виставки проходило у вузькому колі, дуже настроєво, піднесено, щиро. Теплі слова звучали з вуст директора КФКПДМ ЛНАМ, кандидата мистецтвознавства Романа Стеф’юка. Присутній на відкритті голова КРОНСХУ, заслужений художник України Іван Кочержук представляв творчість А. Григорука як члена НСХУ Він наголосив на художніх особливостях його малярських творів. Цікавими були розповіді Ігоря Барановського — завідувача цикловою комісією художнього розпису, Анатолія Калитка — заслуженого художника України, Вікторії Жаворонкової-Дутки — кандидатки мистецтвознавства, членкині НСХУ, заступниці директора інституту з наукової роботи, яка наголосила, що малярство А. Григорука глибоко народне, українське, простежується міцний зв’язок художника з рідним краєм. Богдана Чіх-Книш, кандидатка мистецтвознавства, підсумовуючи сказані проникливі слова, звернула увагу на коло сюжетів малярства А. Григорука, які художник свідомо облюбовує і переносить на полотна. Василь Дутка — відомий живописець і скульптор, член НСХУ, коротко висловив свої побажання.

Народився Антон у селищі Обертині Тлумацького району у 1950 році. Звідти повели його стежки у просторий необмежений світ мистецтва. Ази фахової освіти отримував у Тлумацькій художній школі (клас художника-викладача Олександра Вовкова), Косівському технікумі народних художніх промислів ім. В.І.Касіяна (відділ художнього металу) (1971–1975 рр.) та Одеському педагогічному університеті ім. К. Ушинського (художньо-графічний факультет) (1981–1986 рр.). Викладачами з фахових дисциплін були: заслужені художники України Ю.Злочевський, В.Власов, доценти В. Гегемян, А. Недошитко.

З творчістю художника знайома з кінця 80-х рр. XX сторіччя, спілкувалася з його дивовижними творами на художніх виставках. Можу з впевненістю сказати, що А. Григорук за всі роки удосконалив та урізноманітнив майстерність виконання, розширив коло мистецьких уподобань. На цій виставці бачимо зрілого, сформованого художника. Сам Антон Антонович стверджує, що живопис, зокрема, пленерні студії, є великою часткою його творчого життя. Прагнення до глибокого пізнання навколишнього світу, естетичне, мистецьке освоєння дійсності, відкриває для художника все нові й нові властивості природи, спонукає до її зображення.

Антон Григорук успішно розвиває у мистецтві український пейзаж. Художник уміло використовує можливості пленеру. Тому світло й повітря стали основою його творів, що полонять своєю свіжістю, емоційністю, життєвою переконливістю.

Крок за кроком, ускладнюючи пейзажні мотиви, А. Григорук освоює нові техніки малярства, напрацьовує власний художній почерк.

Натура — найвищий і найкращий з усіх «вчителів» образотворчого мистецтва.

Обшири Григорукового пейзажу — безмежні й багатоманітні. Це і загальні панорами різних місцевостей, і їхні окремі частини, і фрагменти краєвидів.

Велике уміння по-своєму бачити незбагненну красу і досконалість природи, відчути в ній захоплюючі мотиви і віднайти оригінальне образне вирішення — саме це і визначає творче обличчя художника, його талант. Антон Григорук виховав в собі художника, і це дуже непроста місія. Він належно осягнув закони пластики, перспективи образно-виражальних засобів, що дає право творити щораз нові картини й презентувати на виставках.

Поруч з творчими миттєвостями — тривала і трудова діяльність Антона Антоновича Григорука. Він працював головним художником виробничих майстерень Верховинського лісокомбінату (1975–1979рр.). В 1979 році перейшов працювати у Косівський технікум художніх промислів ім. В.І.Касіяна (сьогодні КФКПДМ ЛНАМ). Викладав композицію, роботу в матеріалі на відділі художнього металу, з 1997 року — рисунок, композицію, живопис на відділі художнього розпису, з 2000-го року — в Косівському інституті прикладного та декоративного мистецтва — викладачем, завідувачем відділу, старшим викладачем.

Як художник-монументаліст виконав оформлення інтер’єрів та екстер’єрів громадських та храмових споруд в Івано-Франківській, Чернівецькій, Дніпропетровській, Закарпатській, Тернопільській областях.

Як живописець, Антон Григорук працює в жанрах пейзажу, натюрморту, портретах в техніках олійного живопису, акварелі, темпери. Виконав значну частину графічних робіт у жанрі ліногравюри, здійснив художні оформлення більше 50 книг українських і зарубіжних авторів.

Роботи Антона Григорука представлені як в музеях України, так і в приватних збірках іноземних колекціонерів. Антон Григорук — член Спілки художників України, «Клубу українських митців», дипломант Всеукраїнської програми «Золотий фонд нації» та Міжнародної програми: «Україна. Європа. Світ».

У 2020 році взяв участь у Всеукраїнському арт-проєкті «Українці — в портретах та автопортретах», присвяченому 29-й річниці Незалежності України.

Хочеться зауважити, що Антон Григорук цього року відзначив славний козацький ювілей, і кожна його виставка позначена особливим почерком автора, й намаганням донести живописне бачення, здатність спостерігати й відтворювати усе розмаїття колірних співвідношень натури у найделікатніших нюансах, пов’язаних з порами року, освітленням; відчувати й бачити вплив атмосфери на предметне середовище.

Мистецький доробок Антона Григорука — вагомий внесок у формування образотворчих традицій української школи живопису.

Марія Іванчук,
мистецтвознавиця, членкиня НСХУ.
«Гуцульський край», №44, 30.10.2020 року

Share

Написати коментар